Найбільший у серії відкритий ігровий світ, зміна дня й ночі, гонки по бездоріжжю, три головні герої, сюжет із кат-сценами та місіями, як у «Форсаж» і така ж багата кастомізація, як у попередній Need for Speed. Хоча цей список виглядає доволі багатонадійно, але Need for Speed Payback в топі фанатів серії, ймовірно, буде десь біля Undercover. Чому так? Зараз пояснимо, але повірте, справа тут не лише у злощасних лут-боксах.

МАМО, Я СТРІТРЕЙСЕР!!!11

Самітна кампанія Need for Speed Payback — це ще одна спроба показати гравцеві повноцінну кіношну історію. Попередня була ще в Need for Speed: The Run і якщо порівнювати з нею, один пролог Payback має більше діалогів ніж увесь The Run. Взагалі, головні герої, дуже люблять балакати, вони коментують усе, що відбувається на трасі, розмовляють між собою й реагують на радіо, але чи стало краще? Діло в тім, що всі діалоги просто просякнуті кліше, пафосом і наївністю, а російське озвучення настільки награне, що робить їх ще й дитячими.

Втім, якщо на перший погляд усе погано, то насправді це той випадок, коли все настільки тупо, що може принести певне задоволення. І так виходить, що слухаєш кожний діалог та смієшся час від часу, притуляючи руку до чола.

Звісно, не цього ми чекали й подібна самітня кампанія не робить Need for Speed Payback найкращою в серії, однак свою роботу історія виконує й мотивація дійти до кінці є, а також подібне точно зайде підліткам, особливо тим, які вважають фільм Need for Speed найкращим у світі.

Трьох головних героїв нам часто подавали як особливість Need for Speed Payback, але на ділі нічого визначного тут немає. На жаль, зміна персонажів відбувається в 3–4-х місіях, а за межами них ця функція взагалі не використовується. Навіть не можна переключитися між героями під час вільних поїздок, і якщо ви вирішили звернути з траси й хочете змінити авто на позашляховик, вам прийдеться телепортуватися до гаражу, побачити екран завантаження, потім увійти в гараж з екраном завантаження, обрати машину, вийти з гаражу з тим же завантаженням та телепортуватися назад і знову побачити завантаження. Словом, після 5-ти таких дій бажання міняти авто пропадає, а могли зробити хоча б як у The Crew.

Інша особливість самітної кампанії — це завдання з постановкою, як у останніх фільмах «Форсаж». Такі завдання дійсно присутні, вони гарно поставленні і в них є взаємодія протагоністів, але не даремно на всіх конференціях показували один і той же епізод. А все через те, що таких місій є приблизно 5 на всю гру, з них лише 3 задіюють усіх героїв, а на проходження цього кіношного добра пішло 2–3 години з 21, яку я витратив на проходження. Куди пішли інші 18 годин? На гонки, звісно, і саме в цих годинах ховаються найбільші проблеми гри.

Між великими місіями нам потрібно боротися з бандами, щоби попасти на “бандитську гонку”. Банд є 10, кожна банда вимагає приблизно 5 гонок, останньою з яких буде гонка з лідером. Такий підхід не новий для серії, однак у Need for Speed Payback його реалізація найбільш простенька, оскільки в той час коли у Most Wanted або Carbon гонка з босом і подавалася кльово й ти розумів, що це найважливіший етап, то у Payback — це черговий заїзд, просто під час якого будуть іти діалоги.

ЧУДЕСА НА ВІРАЖАХ

Фізика у Need for Speed (2015) отримала багато нарікань, тому що нам давали велику кількість налаштувань, із якими ніхто не хотів бавитись. У Payback, хоч і проходження поворотів далі зведено до дрифту, розробники все ж порізали всі повзунки до 3–4-х і самі зробили поділ авто на “гонки”, “дрифт”, “драґ” і “бездоріжжя” з правильними налаштуваннями, щоби було зручно і приносило задоволення.

Але не керуванням єдиним — левову частку задоволення доставляють і траси. Здебільшого гонки у Need for Speed Paybackбудуть проходити за межами міста, а це означає багато прямих і плавних поворотів, які своїм виглядом кажуть “дрифтани по мені” й це добре, бо місто вийшло невиразним і зі всіх гонок у ньому можу згадати лише одну хорошу трасу. Однак це стосується гонкових і дрифтових заїздів, які давно вже присутні в серії, а от інше не настільки відполіроване і продумане.

У Payback драґ зробили, як у The Crew, де потрібно мати спеціальну машину, зробити правильний старт, перемикати передачі й самому повертати на поворотах. Вийшло не так драйвово, як у підсерії Underground, але зійде. Однак, у Ghost Games ще додумалися впустити драґові машини, які не створенні для різких поворотів і на старті піднімаються на задні колеса, у класичну спринтову гонку. Такі гонки ніякого задоволення не приносять, особливо на середньому рівні складності. Пощастило хоч, що таких заїздів усього 3 і перед їхнім початком можна змінити рівень складності.

Гонки по бездоріжжю це взагалі новинка для серії. Не впевнений, що саме цього чекали від Need for Speed, але ці гонки — один із найприємніших і в той же момент, найбільш дратуючих елементів, залежно від етапу гри. На початку позашляхові змагання веселі — вільний простір, прості заноси, багато стрибків —, але наприкінці гри, коли швидкості зростають, починається хаос і гра вивалює на тебе всі свої недоліки. Помічаєш, що боти не можуть справитись із керуванням і майже в кожному повороті врізаються, що зіткнення авто більше схоже на зіткнення двох картонних коробок, що на перевалах тобі можуть зарахувати виліт, якщо вийти двома колесами за межі траси … а ще тут починають вилазити циферки, картки і ґрайнд.

EA, Я БАЛАНСУ НЕ ВІДЧУВАЮ…

При проходженні Need for Speed Payback з’являється відчуття, що поділ на рівні, картки й контейнери додали в гру десь ближче до кінця розробки, бо вони сильно ламають баланс гри.

Чи будете ґрайндити ви чи ні, залежить від рівня складності гри, тому на легкому проблем може не бути, але тільки тому, що різниця між рівнями зростатиме повільніше. Я ж проходив на середньому, і вже на другій гонці у мене було мілке відставання. За гонку ви можете отримати приблизно + 5 рівнів, у той час коли кожна наступна гонка може збільшувати по + 10 — і цей відрив стає помітний уже в кінці, коли різниця виходить у 60–90 рівнів, тому що рекомендований рівень для останніх банд різко піднімається вперед. При цьому заїзди на час можна легко пройти навіть із різницею в 100 рівнів, однак у гонках нестача потужності буде сильно відчуватися. І цей рівень складності стрибає всю гру: то ти перший із великим відривом, то тебе обженуть прямо перед фінішною прямою.

Проблема з картками вилазить тоді, коли ви купуєте нове авто, а це буде необхідно на середньому рівні. З купівлею ніякої проблеми немає, гра без проблем дозволяє заробити багато валюти, просто ідучи за сюжетом, і її достатньо, щоби придбати по дві хороші машини на кожну дисципліну. Однак Payback не дозволяє купувати одразу топові деталі й у майстернях продаються лише картки, які кращі на 3–4 рівня від стокових, хоча в цей час вам буде потрібний приріст у 7–8 на кожну деталь. Але, якщо ви купите всі кращі деталі, то через 10 хвилин будуть ще кращі й це просто непотрібне та нечесне затягування гри.

Можна ще перегравати заїзди, щоби покращити авто і гра напряму про це говорить “друже, якщо в тебе тачка не витягує, їдь у майстерню або проходь знову одні й ті ж гонки”, однак за три повторні заїзди я лише раз отримав одну кращу картку й піднявся на 7 рівнів із відставання 60, тобто нове авто завжди треба прокачувати спочатку. Що цікаво, повторні заїзди, здається, підтягуються до вашого рівня й саме в них ви бачите справжній рівень складності, який ви обрали.

Хоч зараз є багато невдоволення через лут-бокси, але у Need for Speed Payback вони часто помагають, тому що з них випадає валюта й купони, які важливі для поліпшення авто. Втім, контейнери стануть невеликою проблемою, якщо ви хочете зробити свій тарантас красивим, тому що з них випадають неон, кольори нітро, диму й гудок. Для прикладу, мені з 18 контейнерів випали 3 фіолетових і одній синій неон. Насправді, це дрібниця, однак робити таке обмеження, з огляду, що у 2004-му ці ж розробники випустили Need for Speed: Underground 2, якось неправильно й нечесно.

До речі, тюнінг авто перейшов прямо з минулого NFS, а тому він такий же захопливий, і радує, що є багато готових варіантів від спільноти. Втім, усі спойлери, бампери, дзеркала тощо одразу відкриті не будуть, їх гра видає лише за проходження допоміжних завдань у відкритому світі.

EA, А КОПИ ВИЙДУТЬ?

Ігровий світ у Need for Speed Payback великий і красивий, але його відкритість Ghost Games чомусь не використовують. Для прикладу, просто подорожуючи світом,  ви копів не зустрінете. Вони є в окремих завданнях, однак це завжди місія з контрольними точками й лічильником. Та ж ситуація з ігровими стрітрейсерами: з ними можна позмагатися, як у Underground 2, але в Payback це знову ж буде тільки заїзд із контрольними точками, ніяк інакше. З’являється питання: навіщо тоді цей open world?

Насправді, виконаний він по мінімуму в плані додаткових активностей: по всій мапі є білборди, які потрібно розбивати, запчастини до реліквій, як це було у The Crew і TDU, додаткові завдання типу “найдовший стрибок”, “максимальна швидкість”, “дрифт на невеликому відрізку” тощо, але й тут справились не дуже. Для прикладу, у Burnout Paradise теж були білборди й безліч трамплінів, але більшість із них були розташовані в тих місцях, де проїджає гравець і проблем із перелітанням не виникало, а у The Crew додаткові завдання прокачували машину й винагороджували дослідження перевагами в основній грі.

Need for Speed без хорошого саундтреку — не Need for Speed. Музика — це завжди справа смаку й оцінити наскільки OST хороший у Payback, кожен може сам. У Spotify вже є офіційний плейлист, однак, що можна сказати точно, пісні дуже влучно передають атмосферу заїзду і взагалі всього, що відбувається на екрані.

У цьому всьому радує одна річ: Electronic Arts визнали свою помилку і Need for Speed Payback вже отримав деякі пом’якшення в плані здобуття валюти та деталей. Утім, дисбаланс однаково це не править, а саме в цьому головна проблема гри. Одного хорошого керування замало й  у теперішньому вигляді Need for Speed Payback явно слабша за всіх своїх актуальних конкурентів типу The Crew, Drive Club, і особливо Forza Horizon 3 — ця серія взагалі стала повним замінником NFS. По стилю новинка програє навіть Need for Speed (2015), яка хоч і була схожою на Underground 2, але це все одно був NFS — а от про Payback такого вже не скажеш. Будемо сподіватися, що в EA зроблять висновки й наступниця зможе показати власне обличчя, бо в протилежному випадку є всі шанси, що NFS спіткає доля Mass Effect.